Словник української мови (1927)/збунтований
| ◀ збуйнувати | Словник української мови З збунтований |
збунтувати ▶ |
|
*Збунто́ваний, а, е. Возмутившийся, восставший.
| ◀ збуйнувати | Словник української мови Борис Грінченко З збунтований |
збунтувати ▶ |
|
Словник української мови — З
збунтований
Борис Грінченко
1927
*Збунто́ваний, а, е. Возмутившийся, восставший.