Словник української мови (1927)/збуйнувати
| ◀ збуй-вік | Словник української мови З збуйнувати |
збунтований ▶ |
|
Збуйнува́ти, ну́ю, єш, гл. Забушевать. Де взялись буйні вітри — збуйнували, та комаря на поміст ізвалили. Чуб. V. 1169.
| ◀ збуй-вік | Словник української мови Борис Грінченко З збуйнувати |
збунтований ▶ |
|
Словник української мови — З
збуйнувати
Борис Грінченко
1927
Збуйнува́ти, ну́ю, єш, гл. Забушевать. Де взялись буйні вітри — збуйнували, та комаря на поміст ізвалили. Чуб. V. 1169.