Словник української мови (1927)/зачіпати
◀ зачіляпнути | Словник української мови З зачіпати |
зачіпатися ▶ |
|
Зачіпа́ти, па́ю, єш, сов. в. зачепи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Цеплять, зацепить, задевать, задеть, *хватать, захватить. Чи витягнеш з води Левиахвана, гачком його, як рибу, зачепивши. К. Іов. 92. *Візьміть Байду ізвяжіте, на гак ребром зачепіте. Макс. (1834), 107. Ні за що рук зачепи́ти. Ном. № 9870. Не с чем начать, нет средств для начала (о хозяйстве, заработке). За що б тут руки зачепити? За яке ремество взятись? Чуб. II. 17. Хиба́ тебе́ во́зом зачепи́ли? Чем тебя особенным затронули, обидели? Ном. № 4040. 2) Трогать, тронуть, затрагивать, затронуть. Міг би йому листи визволені писати, щоб не міг ніхто нігде зачіпати. Макс. (1849), 33. Мене вовки і не зачепили. Гринч. I. 165. А сусідці перстень даєш, — нащо ж мене зачіпаєш? Чуб. V. 200.