Словник української мови (1927)/заручатися
| ◀ заручати | Словник української мови З заручатися |
заручини ▶ |
|
Заруча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. заручи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Обручаться, обручиться. Галочка заручається, од матінки одрізняється… Од батенька од рідненького до свекорка неймовірненького. Грин. III. 470. 2) Ручаться, поручиться. Константиногр. у.