Словник української мови (1927)/заручання
| ◀ зарути | Словник української мови З заручання |
заручати ▶ |
|
Заруча́ння, ня, с. = Зару́чини. Там сиділо аж два янголі, вони собі раду радили: «Та й полинем на заручання, де Галочка заручається». Грин. III. 470.