Словник української мови (1927)/запопадливий
| ◀ запопадати | Словник української мови З запопадливий |
запопадливо ▶ |
|
Запопа́дливий и запопа́дний, а, е. 1) Ревностный, трудолюбивый, старательный. Гаврило чоловік запопадний: знайшов собі притулок у пані на економії, та й розбагатів. Черк. у. *2) Жадный к чужому. Андрій запопадливий, ласий на чужинку. Харьк. Сл. Яворн.