Словник української мови (1927)/заповітрити
| ◀ заповіт | Словник української мови З заповітрити |
заповітритися ▶ |
|
Запові́трити, рю, риш, гл. 1) Заразить (воздух). 2) Завонять.
| ◀ заповіт | Словник української мови Борис Грінченко З заповітрити |
заповітритися ▶ |
|
Словник української мови — З
заповітрити
Борис Грінченко
1927
Запові́трити, рю, риш, гл. 1) Заразить (воздух). 2) Завонять.