Словник української мови (1927)/заневірнити
| ◀ заневільний | Словник української мови З заневірнити |
заневірніти ▶ |
|
Заневірня́ти, ня́ю, єш, сов. в. заневі́рнити, ню, ниш, гл. Загаживать, загадить, загрязнять, загрязнить. Гладишкою помиї виносила, та так заневірнила, що й не думай уже на молоко її брати.