Словник української мови (1927)/дідик

by Борис Грінченко

◀ дідизний

Словник української мови Борис Грінченко Д дідик

дідинець ▶

Київ: Горно, 1927

Ді́дик, ка, м. 1) = Діду́нь. 2) Ручная метелка из соломы, травы, стружек и т. п. 3) Раст. Крестовая трава. 4) Насек. Медведка обыкновенная. Gryllotalpa vulgaris. Ум. Ді́дичок.