Словник української мови (1927)/дідик
◀ дідизний | Словник української мови Д дідик |
дідинець ▶ |
|
Ді́дик, ка, м. 1) = Діду́нь. 2) Ручная метелка из соломы, травы, стружек и т. п. 3) Раст. Крестовая трава. 4) Насек. Медведка обыкновенная. Gryllotalpa vulgaris. Ум. Ді́дичок.