Словник української мови (1927)/дідунь

by Борис Грінченко

◀ дідуган

Словник української мови Борис Грінченко Д дідунь

дідуньо ▶

Київ: Горно, 1927

Діду́нь, діду́ньо, ня, м. 1) Дедушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершого татуня. Чуб. III. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Діду́нь. Насек. Dorcadion holosericeum. Вх. Зн. 78.