Словник української мови (1927)/дубчик

by Борис Грінченко

◀ дубчак

Словник української мови Борис Грінченко Д дубчик

дуб'я ▶

Київ: Горно, 1927

Ду́бчик, ка, м. 1) Ум. от дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. Мил. 91. 2) Ум. от дубе́ць. Ум. Ду́бчичок.