Словник української мови (1927)/дуб
| ◀ дряхлявіти | Словник української мови Д дуб |
дубала ▶ |
|
Дуб, ба, м. 1) Раст. Дуб, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Мет. 69. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. Мет. 107. 2) Большая лодка, выдолбленная из дерева. Вас. 150. Описание ее: Мнж. 179. Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. ЗОЮР. 260. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Левиц. Пов. 268. Ой пустились наші запорожці через море дубами. КС. 1883. I. 43. *Судно парусное каботажного плавания в Черном и Азовск. морях. 3) Дубильное вещество, жидкость из тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Вас. 158. См. Дуби́ло. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087. 4) Название одного из играющих в игре стовп. Ив. 48. 5) Зеле́ний дуб. Род детской игры. Ив. 68. 6) Висо́кий дуб. Род игры в мяч. Ив. 28. 7) Горю́-дуб. Игра в горелки. Гуляти в горю-дуба. 8) Ду́ба да́ти. Умереть. Дав йому́ ду́ба. Убил его. 9) Ду́ба става́ти. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. Каменец. у. б) — ста́ти. Остолбенеть. См. Дубала́, ду́бора. 10) По сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конец делу. Ум. Дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ном. № 8868. Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Гол. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Чуб. V. 947. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. Мет. 7. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'ягке листячко. Сніп. 102. Ув. Дуби́ще. Чуб. V. 1169.