Словник української мови (1927)/доїзджати

by Борис Грінченко

◀ доїзд

Словник української мови Борис Грінченко Д доїзджати

доїзджачий ▶

Київ: Горно, 1927

Доїзджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Доїзди́ти. 1) Ой став коник приставати, до дівчини доїжджати. Нп. 2) Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця. Св. Л. 193.