Словник української мови (1927)/доїздити
| ◀ доїзджачий | Словник української мови Д доїздити |
доїльниця ▶ |
|
Доїзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. доїхати, їду, деш, гл. 1) Доезжать, доехать, под'езжать, под'ехать. Не доїздячи верстов зо дві чи зо три до Києва, взяли вони у ліву руку. К. ЧР. 3. Не доїздячи Солодьків, коршма стоїть. Св. Л. 169. 2) Наезжать, наехать. Ой як узяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. Мет. 454. 3) Доїхати кінця́. а) Насолить. *б) Прикончить. А вже я тобі доїду кінця! Ном. № 3651.