Словник української мови (1927)/доволікати
| ◀ доволі | Словник української мови Д доволікати |
доволочити ▶ |
|
Доволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. доволокти́, чу́, че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Шевч. 532. Насилу доволік шкуру до криниці. Рудч. Ск. II. 189.