Словник української мови (1927)/декрет
| ◀ декотрий | Словник української мови Д декрет |
декретувати ▶ |
|
Декре́т, ту, м. Приговор, решение. Ирод, Ирод теє чує, дає декрет і подписує: «нехай ся дитина згине». Чуб. III. 374.
| ◀ декотрий | Словник української мови Борис Грінченко Д декрет |
декретувати ▶ |
|
Словник української мови — Д
декрет
Борис Грінченко
1927
Декре́т, ту, м. Приговор, решение. Ирод, Ирод теє чує, дає декрет і подписує: «нехай ся дитина згине». Чуб. III. 374.