Словник української мови (1927)/декотрий
| ◀ декоторий | Словник української мови Д декотрий |
декрет ▶ |
|
Де́которий, де́котрий, а, е. Некоторый. К. ЧР. 296. Людей гонили силою на присягу; то й батько присягав на унію, а декоториї не хтіли та ховались. ЗОЮР. I. 137. Не всі сплять, що хроплять, лиш декотрі. Каменец. у. Инші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять. МВ. I. 39.