Словник української мови (1927)/давніш
◀ давність | Словник української мови Д давніш |
давнішній ▶ |
|
Давні́ш, *давні́ше, нар. 1) Сравнит. ст. от давно́. 2) Ранее. На біса щук пускаєш, пане-брате? (у ставок). Усіх лящів позводиш — їх щуки заїдять… — «Даремна річ», — сказав хазяїн, «жалкую, чом давніш не звів». Гліб. 42.