Словник української мови (1927)/давно
| ◀ давнішній | Словник української мови Д давно |
давноминулий ▶ |
|
Да́вно, на, с. (Употребляется только в косвенных падежах). А тут бур'ян, піски, тали, і хоч би на сміх де могила о давнім давні говорила. Шевч. 378. І батьки наші казали, що зробив ти в давні давна. К. Псал. З да́вна, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, *з даве́н да́вніх. Издавна, с незапамятных времен. Був собі дід та баба, з давнього давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. 98. Ви, тітко, кажете, що се Музичин ґрунт з давніх давен. Адже ж у давнього Музики було багато степу. Левиц. Пов. 373. Це ще з давніх давен у нас повелося. Харьк. г.
Давно́, нар. Давно. Да вже ж моєї дівчиноньки давно не було. Чуб. III. 149.