Словник української мови (1927)/гуконути

by Борис Грінченко

◀ гуком

Словник української мови Борис Грінченко Г гуконути

гукотія ▶

Київ: Горно, 1927

Гуко́ну́ти, ну, неш, гл. То же, что и гукну́ти, но с силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. I. 116. А чоловік з борозни: «а куди?» — як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.