Словник української мови (1927)/гуком

by Борис Грінченко

◀ гукнути

Словник української мови Борис Грінченко Г гуком

гуконути ▶

Київ: Горно, 1927

Гу́ком, нар. 1) Много. Дід бабу дрюком: йому меду гуком. Ном. № 13968. Гуком бараболі. Грин. III. 556. Тепер у мене гуком свиней. Г. Барв. 420. *2) Голосом, криком. Викликає козак дівку не гуком, а свистом. Пир. у., Кононівка.