Словник української мови (1927)/гранка

by Борис Грінченко

◀ граничитися

Словник української мови Борис Грінченко Г гранка

грання ▶

Київ: Горно, 1927

Гра́нка, ки, ж. 1) = Грань 2. Баня виведена скругла-гранчаста, — одна гранка більша, а друга менша. Св. Л. 45. 2) Чашечка, в которой сидит орех. 3) Сорт ячменя: Hordeum distichum, ячмень двурядный. Вх. Пч. I. 14. *4) Гранка (типограф.). Сл. Нік.