Словник української мови (1927)/грань

by Борис Грінченко

◀ гранчити

Словник української мови Борис Грінченко Г грань

гранювати ▶

Київ: Горно, 1927

Гра́нь, ні, ж. 1) Межа, граница. Саме на грані росте дуб. Лебед. у. 2) Грань, боковая плоскость в многограннике. 3) Крупные горящие уголья. Каменец. у. ЕЗ. V. 194. Гн. II. 17. 4) = Грани́ця 2, Cetrario islandica L. Вх. Зн. 12. 5) Раст. Sticta. Шух. I. 22.