Словник української мови (1927)/гонитися
| ◀ гонити | Словник української мови Г гонитися |
гониця ▶ |
|
Гони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) = Гна́тися 1 и 2. Щось за парень за волом гонився. Мкр. Н. 47. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на городи. Змиев. у. 3) Иметь случку. Kolb. I. 65. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що робити. Вх. Зн. 11.