Словник української мови (1927)/гонити
| ◀ гонительство | Словник української мови Г гонити |
гонитися ▶ |
|
Гони́ти, ню́, ниш, гл. = Гна́ти. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. I. 137. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть. Єв. Л. XI. 49. *Куди́сь тобо́ю гонить. Куда-то тебя гонит. Кудись тебе пре, кудись тобою гонить, спокою собі знайти не можеш. Лепкий.