Словник української мови (1927)/віндикувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
віндикувати
Київ: Горно, 1927

*Віндикува́ти, ку́ю, єш, гл. Присваивать, приписывать исключительно себе. Тямлю, як раз вислухавши довгу суперечку між майстром і майстровою, з яких кожне закидало другій стороні дурноту, а собі віндикувало розум. Франко.