Словник української мови (1927)/відхід
◀ відхитнути | Словник української мови В відхід |
відхідливий ▶ |
|
Відхі́д, хо́ду, м. 1) Отход, выход. *На відхі́д. На дорогу. На відхо́ді. Уходя. Сл. Нік. Марусенька у батенька на одході, посіяла червоний мак на вгороді. Мил. 144. Дружки прощаються — цілуються з молодою та, збіраючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грин. III. 490. 2) Расход; убыль. Шкури з дохлих овець брали усі в економію, а як одходу (дохлих овець) було багато, то часть зоставляли на хуторі. Павлогр. у. (Залюбовск).