Словник української мови (1927)/відхідливий
| ◀ відхід | Словник української мови В відхідливий |
відхідна ▶ |
|
Відхі́дливий, а, е. Легко успокаивающийся, отходчивый. Він хоч сердитий, та відхідливий. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду. Г. Барв. 273.