Словник української мови (1927)/викочуватися

by Борис Грінченко

◀ викочувати

Словник української мови Борис Грінченко В викочуватися

викошувати ▶

Київ: Горно, 1927

Вико́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́котитися, кочуся, тишся, гл. Выкатываться, выкотиться. Сонечко викочується з-за гори. Драг. 25. *Десь далеко на виднокрузі викочувався місяць. Лепкий. У діда із очей аж дві сльози викотились. Стор. I. 121.