Словник української мови (1927)/викочувати
| ◀ викоцабнутися | Словник української мови В викочувати |
викочуватися ▶ |
|
Вико́чувати, чую, єш, сов. в. ви́котити, чу, тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти из чего. Викочує з-під повітки віз. ЗОЮР. II. 201. Та винесе самопали, викотить гармати. Шевч. 450.