Словник української мови (1927)/вивіряти
| ◀ вивірчуватися | Словник української мови В вивіряти |
вивітрілий ▶ |
|
Вивіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́вірити, рю, риш, гл. 1) Проверять, проверить. Змиев. у. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. Староб. у. 2) Испытывать, испытать, изверить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Мил. 75. Вивірив ти моє серце вдень і нічною добою. К. Псал. 32.