Словник української мови (1927)/бентег
| ◀ бенкетувати | Словник української мови Б бентег |
бентежити ▶ |
|
Бенте́г, га́, м. Послушник. Доволі вибув послушником бентегом! З бентега вийшов не один козак… ще в ченці не постригсь, не зрікся миру, — пійду проллю за християнство крів. К. ПС. 69.