Словник української мови (1927)/бентежити
| ◀ бентег | Словник української мови Б бентежити |
бентежний ▶ |
|
Бенте́жити, жу, жиш, гл. 1) Смущать, обескураживать, сбивать с толку. 2) Тревожить, волновать. По світах свою силу показувать, людей дивувать та людський спокій бентежить. Грин. I. 193. І нас новий бентежить Наливай. К. ПС. 31. 3) Ругать, срамить, бесчестить; покрывать срамом, бесчестьем. Я гетьманом двадцять літ… і я — тепер нікчемний дід — коверзував би ще про зраду? Глянь, що не вимудрує зло? На що мені бентежить славу? Греб. 329.