Словарь української мови (1924)/єдинець

by Борис Грінченко

◀ єдиначка

Словарь української мови Борис Грінченко Є єдинець

єдиний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Єдине́ць, нця́, м. = Єдина́к 1. Ум. Єдини́чок, єди́нчик. КС. 1882. XII. 513. Бодай же море не процвітало, вічними часи висихало та що мого сина єдиничка, єдиничка у себе взяло. АД. I. 246.