Словарь української мови
Борис Грінченко
Ю
юртувати
Берлін: Українське слово, 1924

Юртува́ти, ту́ю, єш, гл. Волновать, возмущать. Козак людей юртує темний, хижий, п'яний. К. МБ. III. 253. Юртуєш розум. К. ПС. 56.