Словарь української мови (1924)/чужовірство
| ◀ чужовірний | Словарь української мови Ч чужовірство |
чужоземець ▶ |
|
Чужові́рство, ва, с. Иновѣріе. Не вподобав демократ русин свого давнього панства — кого за чужоземний звичай, кого за чужовірство. Г. Барв. 426.