Словарь української мови (1924)/черготіти

Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
черготіти
Берлін: Українське слово, 1924

Черготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. = Чергинькати. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже. Лохв. у. У млині камінь часто черготить. Лохв. у.