Словарь української мови (1924)/чергинькати
| ◀ черга | Словарь української мови Ч чергинькати |
черговець ▶ |
|
Черги́нькати, каю, єш, гл. Скрипѣть съ визгомъ (ножемъ о тарелку, желѣзомъ, черепкомъ и пр.). На стовпі бляшане півпівника: куди вітер, туди й він обертався та чергинькав. Св. Л. 77.