Словарь української мови (1924)/цнотливий
◀ цнота | Словарь української мови Ц цнотливий |
цнотливо ▶ |
|
Цнотли́вий, а, е. 1) Добродѣтельный. Був прискорбен, як той колишній цнотливий багач. МВ. III. 21. 2) Цѣломудренный. Гей, музо, панночко цнотлива, ходи до мене. Котл. Ен. V. 63. І воза не возила, та двір украсила (кажуть про дівку, що вийшла цнотливою). Ном. № 8989.