Словарь української мови (1924)/цнота

by Борис Грінченко

◀ цмулити

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цнота

цнотливий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цно́та, ти, ж. 1) Добродѣтель. Цнота й покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті. Ном. № 4447. 2) Цѣломудріе, невинность. Довідався о ладності і о її цноті. Чуб. V. 426. Хоть я сирота, є у мене цнота. Гол. III. 321. Ум. Цно́тонька. Гол. IV. 321.