Словарь української мови (1924)/суятний
◀ суятитися | Словарь української мови С суятний |
суятник ▶ |
|
Суятни́й, а́, е́. Плохой, затруднительный, стѣснительный (объ обстоятельствахъ). Суятна на мене година — я въ затруднительномъ, тяжеломъ положеніи. Вх. Зн. 68.