Словарь української мови (1924)/суятник
| ◀ суятний | Словарь української мови С суятник |
суятниця ▶ |
|
Суятни́к, ка́, м. 1) Безпокоящій, затрудняющій кого. Желех. 2) Безпокоящійся. Желех.
| ◀ суятний | Словарь української мови Борис Грінченко С суятник |
суятниця ▶ |
|
Словарь української мови — С
суятник
Борис Грінченко
1924
Суятни́к, ка́, м. 1) Безпокоящій, затрудняющій кого. Желех. 2) Безпокоящійся. Желех.