Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сумирний
Берлін: Українське слово, 1924

Суми́рний, а, е. Смирный, кроткій. А що вже Василько, — тихий, сумирний: і в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. II. 8.