Словарь української мови (1924)/сторжити

< Словарь української мови (1924)

◀ стордзувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сторжити

сторжитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сторжи́ти, жу́, жи́ш, гл. = Сторгувати. Я сторжив коня. НВолын. у.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/сторжити&oldid=503904