Словарь української мови (1924)/сторжитися
| ◀ сторжити | Словарь української мови С сторжитися |
сторичний ▶ |
|
Сторжи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. = Сторгуватися. Так він почув, що в пана хорунженка у винниці брага добра і добре скотини доглядають, приїхав наняти і сторжитись. Кв. II. 55.