Словарь української мови (1924)/старовина
| ◀ старник | Словарь української мови С старовина |
старовинний ▶ |
|
Старовина́, ни́, ж. 1) Старина. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. 2) Старови́на. Старая матерія, старый матеріалъ, употребленный для новой одежды. Та хиба сей кожух з нового? То з старовини, з тих старих смушків. Екат. у. 3) Шерсть старыхъ овецъ. Вх. Зн. 66. См. Стариця 3.