Словарь української мови (1924)/спішити

by Борис Грінченко

◀ спішвити

Словарь української мови Борис Грінченко С спішити

спішитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спіши́ти, шу́, ши́ш, гл. Спѣшить. Хто спішить, людей смішить. Ном. № 5581.