Словарь української мови (1924)/спіратися

by Борис Грінченко

◀ спірати

Словарь української мови Борис Грінченко С спіратися

спірити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. спе́ртися, зіпру́ся, зі́прешся, гл. 1) Опираться, опереться, упираться, упереться. Радюк стояв до півночі, спершись на тин. Левиц. Пов. 189. На пужално.... спіратися. Рудч. Чп. 203. 2) Упирать, упереться, заупрямиться. Хтів пан, щоб теперка йшли до нього, так люде сперлися, що треба кукурузи збірати. Камен. у. 3) Спорить, заспорить. Сперся зо мною так, що ну. Черк. у.