Словарь української мови (1924)/спільжити
◀ спілчливий | Словарь української мови С спільжити |
спільний ▶ |
|
Спі́льжити, жу, жиш, гл. Ослабить. Мусить долішний обруч підбити угору, аби трохи спільжити — звільнити доґи та тоді забити дно у затір. Шух. I. 250.