Словарь української мови (1924)/спілчливий
◀ спілкувати | Словарь української мови С спілчливий |
спільжити ▶ |
|
Спі́лчливий, а, е. Склонный, способный къ дѣйствіямъ въ компаніи, хорошій товарищъ въ общемъ дѣлѣ. Іван чоловік спілчливий; як спілчливі люде, то добре, а як той соб, а той цабе, то зле. Черк. у. (Лобод.).